Коментар щодо майбутньої Угоди про Спільний авіаційний простір між ЄС та Україною.
Наталія Сисенко, дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
У Порядку денному асоціації (ПДА) між Україною та ЄС серед цілей співробітництва у сфері транспорту на 2010 рік проголошено завершення переговорів щодо укладення всеохоплюючої угоди про Спільний авіаційний простір (САП). Спробуємо розібратися, що мається на увазі під САП і що це означає для ЄС та України.
САП означає єдиний ринок авіаційних послуг з однаковими для всіх учасників правилами гри. Формування САП на просторі 60 країн в регіоні з 1 млрд. жителів є «мегаметою» зовнішньої політики ЄС у сфері авіації. Більш «скромна» ціль стоїть перед ЄС на 2010 рік – домовитися про САП із сусідніми для нього країнами, серед яких, безумовно, є і Україна. Наразі САП об’єднує всі країни ЄС, Норвегію, Ісландію, Ліхтенштейн, Швейцарію, 6 країн Західних Балкан та Марокко. Усередині САП можуть здійснюватися польоти у будь-яку країну без жодних обмежень на вибір маршруту, частоту польотів та кількість авіакомпаній.
Функціонування САП дуже позитивно розглядається з боку ЄС, оскільки воно забезпечує більш інтенсивний розвиток європейського сектору авіації та збільшення кількості пасажирів, що можуть літати без обмежень. При цьому слід пам'ятати, що «відкриття неба» означає, що жодна країна, яка взяла участь у цьому процесі, вже не може діяти окремо, переслідуючи свої інтереси в авіаційній політиці, а є суб’єктом спільного інтересу ЄС.
Таким чином, ЄС виходить з позицій, що він відіграє найголовнішу роль на ринку Європи, тому що здатний протистояти викликам глобалізації та забезпечувати швидкий розвиток галузі. А у якості засобу, що дозволяє це робити, розглядаються саме регуляторні правила, сформовані в рамках ЄС. Тому він прагне поширити свій досвід і на сусідні країни, «відкриваючи» їхнє та своє небо. При цьому офіційними гаслами такого процесу виступають а) забезпечення однакових правил гри на єдиному ринку; б) посилення безпеки на пан'європейсьокму рівні, в) модернізація регуляторного середовища, зокрема управління повітряним рухом (АТМ), г) боротьба із зміною клімату.
До того, як ЄС став єдиним суб'єктом зовнішньої політики у сфері авіації (2002), Україна мала двосторонні угоди про повітряне сполучення з усіма країнами-членами. 1 грудня 2005 року відбулося підписання єдиної горизонтальної угоди між ЄС та Україною, що вступила в дію 13 жовтня 2006 року, яка, однак, багато в чому зберегла досягнуті двосторонні домовленості. Вони передбачають досить різноманітні умови здійснення двосторонніх польотів, що, з точки зору ЄС, викривлює трафік і дискримінує деяких перевізників та споживачів ЄС. При цьому всьому, Україна є досить великим ринком авіаційних перевезень, який демонстрував високі темпи зростання до світової економічної кризи і показав пожвавлення цього року, що є привабливим фактором для європейських авіакомпаній. Тому ще у грудні 2006 року Європейська Комісія одержала мандат на початок переговорів з Україною про створення САП. А у грудні 2007 року почався перший раунд переговорів.
Зі свого боку, Україна, окрім ємного ринку, на якому діє тільки вітчизняних 32 компанії, має розгалужену інфраструктуру аеропортів та власну базу для літакобудування. Це зумовлює її амбіції виступити рівним партнером ЄС у переговорах про САП. Однак позицію України послаблює той факт, що її регуляторні норми у сфері авіації давно не відповідають вимогам часу, не забезпечують адекватну безпеку польотів, а інфраструктура аеропортів і парк літаків дуже зношені. Відтак для того, щоб «відкрити» своє небо, Україна повинна а) прибрати інфраструктурні «вузькі місця»; б) модернізувати авіаційну галузь у відповідності із західними стандартами; в) повністю імплементувати вимоги ЄС щодо безпеки; г) модернізувати системи управління повітряним рухом та аеронавігаційного обслуговування; д) забезпечити покращення технічних характеристик літаків (тобто їх оновлення). Без досягнення цих цілей Україна не отримає задекларованих переваг «відкритого неба», таких як сильніша конкуренція на ринку (що означає нижчі тарифи на перевезення за вищої якості послуг), вищі стандарти безпеки, розвиток регіональних аеропортів, зростання замовлень на виробництво вітчизняних літаків. Натомість вітчизняні компанії можуть опинитися в новому регуляторному та бізнесовому середовищі, у якому швидко програють конкурентну боротьбу із європейськими компаніями, хоча споживачі, як українські, так і європейські повинні виграти за будь-якого сценарію.
Європейська Комісія всіляко намагається прискорити процес двосторонніх переговорів, але навряд чи досягне поставлених на 2010 рік цілей. Уже відбулося 5 раундів переговорів з Україною. На шостому раунді передбачається розробити дорожню карту щодо створення САП між Україною та ЄС, а також віднайти спільне рішення щодо питання взаємного визнання сторонами сертифікатів та свідоцтв, визнання стороною ЄС авіаційних продуктів, вже сертифікованих Україною, та визначення конкретної дати відкриття ринку. Але є ряд питань чисто практичного характеру, які гальмують процес переговорів. Серед них питання заправки пальним та аеронавігаційне обслуговування на території України, що коштують надто дорого, візові бар'єри для українських споживачів, відсутність зручних слотів (місць та часу) для обслуговування українських авіакомпаній в європейських аеропортах, непростий процес прийняття нового Повітряного кодексу тощо.
Беручи до уваги все вище сказане, можна сказати, що переговори про САП винятково важливі як для ЄС, так і для України, що прагнуть більш широких можливостей на ринку авіаційних послуг та задоволення транспортних потреб своїх громадян. На перший погляд, може здатися, що від «відкриття неба» виграють компанії та споживачі передусім ЄС. Але українській стороні потрібно зрозуміти, що без значних регуляторних покращень авіаційного законодавства, без більш ефективної діяльності авіаційного сектору «українське небо» взагалі не матиме перспектив у майбутньому. Тому САП з ЄС може виступити дуже сильним каталізатором стрімких позитивних змін на ринку авіаційних послуг України.
Немає коментарів:
Дописати коментар