понеділок, 6 вересня 2010 р.

Новий Повітряний кодекс: навіщо він Україні?

Наталія Сисенко, дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
Прийняття нового Повітряного кодексу України є одним з пріоритетів співробітництва у сфері транспорту на 2010 рік, визначених у Порядку денному асоціації (ПДА) між Україною та ЄС. Цей документ встановлює основні правові засади діяльності цивільної авіації в Україні. Чинна редакція Повітряного кодексу діє з 1993 року і не відповідає сучасним реаліям у багатьох аспектах. Зараз для українського сектору цивільної авіації характерні інституційна недосконалість державного управління в секторі, невідповідність високим стандартам безпеки, застарілість регулювання господарської діяльності, що разом негативно позначається на ефективності сектору та ускладнює інтеграцію України в міжнародний авіаційний простір.
З огляду на перспективи участі України в Європейському спільному авіаційному просторі та її бажання розширити можливості для українських громадян та компаній літати без обмежень, винятково важливо забезпечити нові правила діяльності авіації. Україна є повноправним членом таких впливових міжнародних організацій, як Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO), Європейська конференція цивільної авіації (ECAС) Європейська організація з безпеки аеронавігації (EUROCONTROL) та є кандидатом в члени Об'єднаних Авіаційних Властей (JAA), частину повноважень яких було передано Європейській агенції з безпеки авіації (EASA). І вона не може не враховувати регуляторні вимоги цих організацій. Окрім цього, існуюче законодавство не дозволяє гарантувати ефективне функціонування сектору, у якому б діяв незалежний регулятор і могли вільно співіснувати оператори різних організаційно-правових форм, а безпека забезпечувалася на високому рівні як в небі, так і на землі в аеропортах.
Відповідно, новий Повітряний кодекс необхідний, і він повинен враховувати такі питання: а) впорядкування регулюючих та наглядових функцій у сфері авіації та системи організації державного управління; б) розв'язання питань фінансування загальнодержавних витрат на забезпечення діяльності цивільної авіації; в) реалізація державної політики у сфері ліцензування, здійснення державного регулювання діяльності підприємств цивільної авіації усіх форм власності, пов’язаної з наданням послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, згідно з єдиними нормами і правилами; г) адаптація законодавства України до acquis communautaire ЄС. Останній пункт означає надання Державіаадміністрації (ДАА) широких повноважень для виконання діяльності з нагляду за безпекою і реальної можливості їх реалізовувати та утворення незалежного органу з розслідування авіаційних подій. До того ж, Україна має гармонізувати своє законодавство з базовими acquis communautaire, що містять такі блоки:
- спільні європейські правила цивільної авіації (процедури, ліцензії у сфері цивільної авіації);
- управління рухом (ліцензії авіадиспетчерів, спільні заходи щодо розвитку системи нового покоління управління європейським повітряним рухом (SESAR), нормативна база для створення єдиного європейського неба);
- безпека повітряних польотів;
- стандарти техніки безпеки та експлуатації (повідомлення про інциденти у цивільній авіації);
- авіаційна техніка безпеки (повітряні судна третіх країн, які використовують аеропорти ЄС, аварії та інциденти у цивільній авіації, інформування пасажирів про особливості перевізника і чорний список компаній високого ризику)
- екологічні вимоги (шумовий вплив повітряних суден і викидів CO2).
2 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України затвердив новий проект Повітряного кодексу України. У ньому було допрацьовано деякі моменти стосовно безпеки, захисту навколишнього середовища, функціонування аеродромів та аеропортів, страхування. Однак при цьому не забезпечено достатню незалежність Державіаадміністрації від Міністерства; незалежність Національної комісії з розслідування авіаційних подій, порядок формування якої неясний; не враховані питання регулювання інших, окрім цивільної та держаної, видів авіаційної діяльності; не усунуто невідповідність з іншими законодавчими актами; недостатньо уваги приділяється питанням власності тощо.
Таким чином, робота на таким довгоочікуваним і потрібним документом, як Повітряний кодекс, ще не завершена та потребує більше зусиль. Хоча його оновлення значно б полегшило «відкриття» неба ЄС, США та інших країн для пасажирів, авіаперевізників та літакобудування України.
Довідково. Тільки за період дії Верховної Ради останнього скликання до парламенту було внесено три рази проект Повітряного кодексу: №2373 від 09.09.08 (його було два рази замінено з 14.04.08 і відхилено 31.03.09), №4419 від 29.04.09 (відхилено 21.10.09), №6078 від 17.02.10 (вручено для ознайомлення 19.02.10). 31.05.10 МТЗУ оприлюднило більш досконалу версію проекту Повітряного кодексу, яку КМУ затвердив 2.09.10 і яку ще потрібно направити до  Верховної Ради України.

Немає коментарів:

Дописати коментар