Чи стане Стратегія національної екологічної політики інструментом реформ? Боротьба за зміст триває.

6 жовтня 2010 року відбулися комітетські слухання Проекту Закону «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року», організовані Комітетом з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України.

У слуханнях взяли участь народні депутати, представники центральних та місцевих органів виконавчої влади, наукових установ, неурядових громадських організацій екологічного спрямування.

Голова Комітету Анатолій Семинога, відкриваючи захід, серед іншого зазначив, що Стратегія національної екологічної політики України до 2020 року є надзвичайно важливим документом як для збереження довкілля та збалансованого використання природних ресурсів, так і для національної безпеки держави. Її реалізація забезпечить дієвість екологічної політики, сприятиме досягненню більш безпечного для здоров’я людини стану довкілля, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів. За його словами, у подальшому вона має стати законодавчою основою для реалізації комплексу природоохоронних заходів через розробку Національних планів дій з охорони навколишнього середовища.

Під час обговорення до законопроекту (реєстр. №7053) було висловлено низку зауважень та пропозиції. Зокрема наголошувалося, що він не враховує основні положення Концепції національної екологічної політики, затвердженої Розпорядженням КМУ 17.10.2007 № 880-р. На думку народних депутатів, документ потребує насамперед структурування, визначення екологічної складової як рівноправної у впровадженні концепції сталого розвитку, що відповідатиме положенням міжнародних договорів, підписаних Україною; забезпечення інтеграції екологічної політики в економічну політику в цілому, до загальнодержавних, галузевих, регіональних та місцевих політик, планів і програм.

Робоча група з екополітики Громадської ради при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України , до складу якої входять представники ВЕГО «МАМА-86», НЕЦУ та ВЕЛ, у співпраці з експертами Робочої групи зі створення Національного плану дій до Стратегії національної екологічної політики (створена за наказом Мінприроди № 298 від 28 липня 2010 р. «Про утворення робочої групи з підготовки проекту «Національного плану дій охорони навколишнього природного середовища України на період з 2011 до 2015 року») підготувала порівняльну таблицю змін та доповнень до законопроекту (далі — порівняльна таблиця), який 26 серпня був поданий КМУ до Верховної Ради України і зареєстрований 27 серпня без врахування результатів громадського обговорення. Порівняльна таблиця увійшла до роздавальних матеріалів комітетських слухань і стала підґрунтям для дискусії.

Запропоновані зміни і доповнення виправляли наступні недоліки зареєстрованого проекту Стратегії:

• Зміст неструктурований, не уніфікований за розділами, які між собою погано корелюють, задовгий, перевантажений розпливчастими формулюваннями і надмірними деталями, що робить вимірювання прогресу у виконанні стратегії дуже складним, якщо взагалі можливим.

• Структура та зміст не враховують основні положення Концепції національної екологічної політики, затвердженої Розпорядженням КМУ 17.10.2007 № 880-р.

• Основний зміст реформи екологічної політики, яка запроваджується Концепцією та Стратегією — інтеграція екологічної політики до національних, галузевих, регіональних та місцевих політик, планів і програм в напрямку набуття наскрізності, як це законодавчо закріплено в ЄС. Але даний проект дуже побіжно відображає цей вектор, зокрема не затверджує законодавчо обов’язковість інтеграції екологічних вимог і не забезпечує комплексний підхід до інтеграції.

• Відсутня згадка про перехід до інтегрованого управління водними ресурсами, яке включає в себе згаданий басейновий підхід, але не є тотожним йому.

• Головною метою Стратегії НЕ Є покращення стану навколишнього природного середовища, всупереч Концепції і сфері компетенції.

• Національна політика, на відміну від державної, вимагає відповідальності усіх зацікавлених сторін і секторів суспільства, без участі яких вихід з екологічної кризи є неможливим, тим не менше, міжсекторальне партнерство і залучення зацікавлених сторін не згадується ані в принципах, ані в інструментах екологічної політики.

• Багато пріоритетних завдань, відповідно до викликів, з якими стикається Україна у царині охорони природи, не потрапили до тексту.

• Стратегічна екологічна оцінка — один із основних інструментів інтеграції екологічної політики — відображена в тексті поверхнево, у вигляді необхідності ратифікації Протоколу СЕО до Конвенції оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Еспоо). Водночас Україна потребує власного законодавчого забезпечення для впровадження СЕО як необхідного сучасного інструменту розвитку наскрізної екологічної політики, починаючи зі стадії стратегічного планування політик, планів і програм розвитку.

• Серед економічних інструментів відсутній чи не основний стимулюючий чинник для підприємств-забруднювачів — збільшення плати за викид чи скидання одиниці маси забруднюючої речовини до європейського рівня з урахуванням токсичності.

• Серед інструментів відсутнє міжнародне співробітництво, головне місце в якому повинне посідати співробітництво Україна – ЄС.

• Показники для моніторингу впровадження Стратегії, наведені в додатку 1, не відповідають Концепції, носять фрагментарний характер, не дозволяють оцінювати ефект від впровадження запропонованої політики.

За результатами обговорення Комітет ухвалив рішення рекомендувати парламенту прийняти за основу Проект Закону «Про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року» з подальшим доопрацюванням до другого читання спільно з Кабінетом Міністрів з урахуванням викладених зауважень та пропозицій. Висновок комітету від 6.10.2010.

Представники громадських організацій, які брали участь у підготовці порівняльної таблиці, запропонували Комітетові залучити до опрацювання тексту після проходження першого читання експертів громадських екологічних організацій. Порівняльна таблиця.

Ганна Голубовська-Онісімова, Президент ВЕГО «МАМА-86», під час виступу підкреслила, що на неодноразових зустрічах із представниками Єврокомісії уповноважені єврочиновники спеціально наголошували на неможливості виділення бюджетної підтримки ЄС для впровадження Стратегії без урахування в тексті коментарів громадськості.

Попередньо проектом розкладу засідань Верховної Ради України передбачено розгляд законопроекту 7053 від 27.08.2010 «Проект Закону про Стратегію національної екологічної політики України на період до 2020 року» на пленарний тиждень 2–5 листопада 2010 року.

Нагадуємо, що підготовка проекту Стратегії національної екологічної політики України триває майже 3 роки. Громадські організації постійно намагаються вплинути на її зміст, щоб перетворити Стратегію на потужний інструмент реформ в напрямку екологізації політики розвитку України. Кабінет Міністрів України протягом 2010 року двічі вносив проект Стратегії до Верховної Ради України без врахування коментарів громадськості, всупереч вимогам українського законодавства. Затвердження Стратегії та підписання Угоди про бюджетну підтримку з ЄС до кінця 2010 року є обов’язковою умовою підтримки Єврокомісією співпраці з Україною у сфері охорони навколишнього середовища в рамках впровадження Інструменту європейської політики сусідства.

Контактна особа:

Ганна Голубовська-Онісімова, президент ВЕГО «МАМА-86». координатор проекту «Активізація участі екологічних громадських організацій України у розвиткові відносин між Україною та ЄС», anna@mama-86.org.ua