четвер, 25 листопада 2010 р.

Транспортна стратегія України на період до 2020 року

Наталія Сисенко
Експерт ІЕД

Серед  Пріоритетів ПДА у 2010 році  стосовно транспортної сфери  визначено завдання -  впровадження acquis communautaire ЄС у транспортне законодавство України шляхом розробки нової транспортної стратегії. Для забезпечення досягнення останнього ЄС надавав активну підтримку через реалізацію проектів - Twinning «Підтримка формування політики в галузі транспорту» та «Підтримка інтеграції транспортної системи України до Транс-Європейської транспортної мережі ТЄМ-Т». У результаті галузеве Міністерство у співробітництві з представниками ЄС розробило документ – Транспортну стратегію України на період до 2020 року, яка була затверджена на засіданні КМУ 20 жовтня 2010 року.
За відповідним документом, основними напрямами розвитку транспортного сектору економіки України на період до 2020 року визначені:
- модернізація транспортної системи та підвищення ефективності її функціонування;
- задоволення потреби національної економіки і населення у перевезеннях, зростання якості і доступності транспортних послуг;
- забезпечення своєчасності доставки вантажів;
- удосконалення системи управління галуззю транспорту;
- збільшення пропускної спроможності транспортної мережі;
- підвищення рівня безпеки на транспорті;
- зменшення на 30% обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферу;
- зменшення на 15—20% енергоємності транспорту;
- прискорення темпів інтеграції вітчизняної транспортної системи до європейської та світової транспортних систем.
Також для кожного виду транспорту було визначено пріоритети розвитку.
У цілому, документ є спробою визначення напрямів розвитку сектору транспорту на середньострокову перспективу в цілому та окремо по під секторах транспортної сфери. Проте, Стратегія носить надто загальний та декларативний характер. Її Реалізація на принципах, що визначено, не дозволить змінити сутність деструктивних тенденцій та проблем, які є характерними для сучасного транспорту України. Стратегічні та оперативні завдання у цьому документі постають змішаними. Поставлені цілі часто відображають не стратегічні наміри, але часткові проблеми сьогодення, тому їх розв'язання не матиме довгострокових наслідків. Для розв'язання системних проблем не передбачено механізмів та шляхів реалізації. Часто-густо, задекларовані наміри суперечать уже прийнятим документам у сфері транспорту, наприклад галузевим програмам реформування, та Програмі економічних реформ і плану-графіку її реалізації.
До того ж, передбачені заходи по різних підсекторах описано з різним ступенем деталізації, що відображає пріоритети ЄС, але не відповідає характеру стратегічного документу для України. Так, більш широко та детально описано підсектори автомобільного та авіаційного транспорту з наголосом на інтеграції у відповідні європейські структури. Однак принципи ЄС не знайшли адекватного глибокого відображення в інших секторах. Зокрема, одним з пріоритетів транспортної політики ЄС є розвиток річкового як більш екологічного виду транспорту, а в українській стратегії цьому виду транспортну не надто багато приділено уваги.
Нарешті, намагання визначити результати, які планується досягти після реалізації Стратегії, у кількісному вимірі можна тільки вітати. Але, виходячи з тексту документу, зовсім незрозумілим є дерево цілей та шляхи досягнення конкретних поставлених результатів, які знову ж таки відрізняються від запланованих результатів Програми економічних реформ. Останнє свідчить про відсутність єдиного бачення проблем та шляхів розвитку сектору в різних державних органів.
У цілому, Транспортна стратегія в тому вигляді, у якому вона була представлена, не змінить ситуацію у секторі транспорту України. І хоча такий документ повинен існувати для орієнтації державної політики у секторі на визначені пріоритети, його теперішній вигляд свідчить про інші цілі державних органів. Адже прийняття та впровадження національної транспортної стратегії є передумовою для отримання 65 млн. євро бюджетної підтримки транспортного сектору від ЄС. Тому в даному випадку можна зробити висновок, що прийняття такого потрібного стратегічного документу не матиме потрібних стратегічних наслідків для розвитку транспорту України.


(1) Застереження: аналіз Транспортної стратегії України на період до 2020 року зроблено на основі тексту проекту, оприлюдненого МТЗУ 18 травня 2010 року, оскільки у відкритих джерелах немає тексту затвердженого урядом документу.

Немає коментарів:

Дописати коментар