Read an English version of the comment here
ЄС прагне встановити міцні партнерські стосунки з Україною в авіаційні сфері. І одним з пріоритетів його транспортної політики є досягнення згоди щодо Спільного авіаційного простору (САП) [ii]. САП – єдиний ринок авіаційних послуг, усередині якого можуть здійснюватися польоти у будь-яку країну без жодних обмежень на вибір маршруту, частоту польотів та кількість авіакомпаній. До того ж, він означає уніфіковані правила безпеки, сучасне управління повітряним рухом (АТМ) і боротьбу із зміною клімату.
До недавнього часу Україна демонструвала сильне бажання створити САП з ЄС, і, дійсно, зробила значні кроки в цьому напрямі. Для України «відкрити її небо» означає активізувати процес розвитку аеропортової інфраструктури, встановити високі технічні стандарти для літаків та авіаційних послуг, посилити безпеку, модернізувати процедури правління повітряним рухом та аеронавігаційні системи, оновити галузеве законодавство. Однак, окрім цього всього, основним моментом САП є повна лібералізація ринку авіаційних перевезень України.
І саме в цьому пункті і виник нещодавно супротив з українського боку. Очевидно, що ринок авіаційних перевезень як такий не є класичним прикладом конкурентного ринку. Природні монополії, пов'язані із обмеженою фізичною інфраструктурою на землі, дуже сильні. І «вузькі місця» аеропорті не дозволять усім учасникам ринку (зокрема авіакомпаніям) отримати всі вигоди від відкритого неба.
З боку ЄС, найбільш популярні аеропорти та маршрути переповнені і, відповідно, вони майже недоступні для нових гравців на ринку, тобто українських компаній. З боку України в наявності є надмірні, хоча і застарілі, аеропортові потужності, які у більшості випадків погано управляються і неадекватно регулюються з боку держави. У результаті монополістичні зловживання та поведінка не є рідкісним явищем на внутрішньому ринку. Відкрите небо скоріше за все якраз би і стимулювало конкуренцію і, відповідно, зростання кількості операторів (здебільшого європейських), нижчі ціни та вищу якість.
Однак українські перевізники можуть втратити свої позиції. У загальному випадку, у відповідь на посилення конкуренції компанії зазвичай намагаються наростити свої потужності, підвищити ефективність; і досягти цієї мети можливо різними шляхами, зокрема через консолідацію з іншими учасниками ринку. Наприклад, KLM та Air France, Lufthansa та Swiss International Air Lines колись вже обрали цей шлях. Консолідація може відбуватися кількома шляхами: формування національного перевізника-флагмана, злиття з іноземними компаніями та консолідація з вітчизняними гравцями. Останнє і відбулося в Україні, коли було сформовано альянс між авіакомпаніями «Аеросвіт», «Донбасаеро» та «Дніправіа». Звичайно, що українські компанії виступають за протекціоністські дії з боку уряду.
У той же час переговори між ЄС та Україною щодо САП уповільнилися з кінця 2010 року через ряд причин[iii]. Дійсно, спочатку, у жовтні 2010 року, Україна підвищила ставки плати за аеронавігаційне обслуговування на підході і в районі аеродрому та на маршруті для польоту[iv]. Міжнародні авіаційні організації, такі як IATA, EUROCONTROL та AEA активно виступили проти таких змін, оскільки вони нібито невиправдані. Свою позицію вони аргументують тим, що нові ставки передбачають високу норму прибутковості, у той час як така практика відсутня в ЄС взагалі. І хоча ставки в Україні не є найвищими в Європі, це рішення стало проблемним з огляду на переговори України та ЄС щодо САП. По-друге, у березні 2011 року Віце-Прем'єр-Міністр та Міністр інфраструктури заявив, що Україна не приєднається до САП у найближчому майбутньому, поки не будуть прибрані візові бар'єри[v]. І хоча це виглядає як захист українських інтересів, це не є так. Українські пасажири та аеропорти виграли б за будь-якого сценарію «відкриття неба». Таким чином, авіаційна влада виявила свою позицію не створювати цивілізовані правила гри, не впроваджувати потрібні реформи, а законсервувати статус-кво на ринку, що характеризується монополістичними зловживаннями та неадекватним регулюванням.
Таким чином, завершення переговорів щодо САП між Україною та ЄС, як і початок значних реформ в українському авіаційному секторі, відкладається [i] Статтю підготовлено в рамках проекту "Виконання Порядку денного Асоціації (ПДА) між Україною і ЄС: експертний погляд", який виконує Консорціум аналітичних центрів у складі УНЦПД, Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) та Центру політико-правових реформ (ЦППР) за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду "Відродження". Медійну підтримку проекту надає МГО "Інтерньюз-Україна". Проект здійснюється у співпраці з Громадською експертною радою при Українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.
Немає коментарів:
Дописати коментар