Катерина Куценко, дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій
Одним із важливих пунктів Порядку Денного Асоціації Україна-ЄС є приведення системи технічного регулювання України у відповідність до acquis ЄС.
5 липня 2011 року набрав чинності Закон України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"[1], який передбачає створення системи ринкового нагляду. За нової системи значно зменшується втручання держави на етапі виробничого процесу продукції, водночас на виробника покладається більша відповідальність із забезпечення відповідності виробленої продукції встановленим стандартам та технічним регламентам. Перевірка відповідності продукції встановленим вимогам здійснюється на етапі її виведення на ринок.
Важливим у новій системі технічного регулювання є розподіл функцій стандартизації, контролю відповідності та ринкового нагляду між різними органами виконавчої влади. На сьогодні в Україні формально забезпечено необхідний розподіл функцій із технічного регулювання та ринкового нагляду. Нова система спирається на наявну інституційну архітектуру з перерозподілом функцій державних виконавчих органів.
Формування політики у сфері державного ринкового нагляду та контроль над її реалізацією здійснюються відділом ринкового нагляду при департаменті розвитку торгівлі Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.[2] Сама реалізація політики покладена на дев’ять центральних органів виконавчої влади: Укрморрічінспекцію, НКРЗ, Держветфітослужбу, Держгірпромнагляд, Держспоживінспекцію, Держлікслужбу, Держархбудінспекцію, Пробірну Службу, Держатомрегулювання.[3] Сфери відповідальності кожного із зазначених органів закріплено постановою Кабінету Міністрів України відповідно до галузей їх компетенції.
Питання технічного регулювання передані від Державної інспекції України із захисту прав споживачів до Департаменту технічного регулювання Міністерства економічного розвитку та торгівлі України.[4] Процедури та порядок формування і реалізації державної політики у сфері технічного регулювання (стандартизації, метрології, сертифікації, оцінки відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управління якості) фактично залишилися без змін.
Незважаючи на те, що закон був ухвалений ще в грудні 2010 р. та набув чинності півроку тому, оцінювати ефективність функціонування державного ринкового нагляду на практиці видається передчасним. Адже ринок і виконавчі органи ще не повністю адаптувалися до нової системи, а також не всі підзаконні акти, що забезпечуватимуть ефективну реалізацію закону, були прийняті. Крім того, ефективна реалізація закону також гальмується кадровою та функціональною невизначеністю виконавчих органів влади, що зумовлена ініційованою в грудні 2010 року адміністративною реформою.
Однак, підсумовуючи, слід зазначити, що здійснені кроки зі створення системи ринкового нагляду спрямовані на забезпечення контролю за безпечністю продукції на ринку (не тільки вітчизняної, але і імпортної) відповідно до правил та вимог ЄС, розподіляючи функції формування та безпосередньої реалізації державної політики між центральними органами виконавчої влади. Ефективність цієї системи може бути ретельніше оцінена через деякий час, після окремого дослідження безпосередніх виробників та пунктів продажу продукції.
Коментар підготовлено в рамках проекту "Економічні аспекти Європейської інтеграції України крізь призму виконання пріоритетів ПДА: експертний аналіз, рекомендації та публічна дискусія", який ІЕД виконує за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду "Відродження". Проект здійснюється у співпраці з Громадською експертною радою при Українській частині Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС.
Немає коментарів:
Дописати коментар